Лозівська міська професійна спілка підприємців

Сам - п’ю, Сам - гуляю ,Сам- стелюся ,Сам - лягаю !

( Український народна ПІСНЯ)

у трех частинах

18.01.2011р. у моє приміщення, яке я орендую для здійснення законної підприємницької діяльності , розташоване за адресою м. Луганськ вул. Радянська 20-б, зайшли працівники міліції в штатському одязі, які представилися робітниками ДСБЕЗ Луганського міського відділу МВС України в Луганській області, а саме : капітан міліції Тракалюк М.П. , старший лейтенант міліції
Джонуа А.А., лейтенант Купоросов О.Ю., лейтенант Кучеров О.О. і провели перевірку якоїсь заяви громадянина Альошина Т.Є за направленням № 124 від 18.01.2011р. начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській області Ковальчука О.А., при цьому у направленні було написано, що перевіряється господарська діяльність, а саме : свідоцтво про реєстрацію суб’єкта господарювання , свідоцтво про сплату єдиного податку, ліцензії, дозволи, тощо.

Я, і мій працівник, ще дуже молода особа та його мати, яка випадково прийшла в цей час погодувати обідом сина мабуть такого БОЙОВИКА не бачили навіть по телевізору у американських фільмах.

Без рішення суду, без постанови слідчого міліціянти провели виїмку моєї приватної власності, товару майже на 230 тис гривень, крім того вони це робили без присутності власника, тобто мене ,Запрудського І.С., бо мене забрала швидка допомога до лікарні.

Ці хлопці пів ночі спочатку виносили люстри і світильники , а потім пів ночі їх заносили , на ранок вони їх опечатали у приміщення , що я орендує , виставили охорону у кількості два міліціонера і тепер міліціонери це приміщення охороняють цілодобово вже майже місяць з 18.01.2011р. і по 09.02.2011р.

Нахабство всього цього було би не повним, якби вони разом з товаром не захопили ще й не приміщення за оренду, якого я кожного місяця плачу по 10 тисяч гривень, без всякої на те законодавством встановленої причини, міліція не орендує це приміщення, мені на зберігання цей товар ніхто не передавав і тому я навіть користуватись орендуємим мною приміщенням не можу.

Я думаю , що грабіжники за мене також вирішили, що немає товару то і приміщення мені не потрібне.

А те , що я мав право тільки сам за себе вирішувати і не обов’язково так само, як і вони , а по іншому: наприклад закупити новий товар та працювати весь цей час нікого не цікавить, бо Вони стали господарями мого життя на цілий місяць не запитуючи у мене дозволу та не дотримуючись моїх прав так само ,як законодавства України у цілому.

Але це вони так думають, що стали моїми господарями, а на самому ділі господарем цієї ситуації став ЗАКОН, який ці люди, як і інші злочинці що хвилини порушували і ці порушення, як з пісні слів нікуди не викинеш.

Тому надаю алгоритм замовної розправи над підприємцем,
Запрудським І.С.

Отже для того щоби знищить підприємця треба :

Перше , написати анонімку ( здогадайтесь самі ким ).

Тому все, що відбулося зі мною 18.01.2011р. було результатом анонімної заяви від 17.01.2011р. невідомої особи Альошина Т.Є. ( про яку мені стало відомо тільки з Постанови №45/2011 від 27.01.2011р. ( далі Постанова №45 ) про відмову у порушенні кримінальної справи проти мене , Запрудського І.С. за ст.227 КК України прийнятої в результаті розгляду заяви від 17.01.2011р. громадянина Альошина Т.Є. зареєстрованої у ЖРЗПЗ №189 від 17.01.2011р. Луганським міським управлінням УМВС України в Луганській області ), в якій заявник вказував, що він придбав люстру у магазині «Світло Луганщини», яка є китайською підробкою і що він вважає , що Запрудський І.С. торгує без документів та веде незаконну торговельну діяльність .

В моєму приміщенні, де я працюю, є куточок споживача, який висить поряд зі столом менеджера з продажу і там вивішені всі документи необхідні для здійснення підприємницької діяльності: свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво про сплату єдиного податку, видане ДПІ у Артемівському районі , до речі, в яких і написано моє прізвище. І якщо людина , прізвище якої Альошин Т.Є. купувала люстру , то вона всі ці документи бачила і навіть прізвище переписала або запам’ятала, бо в заяві написано прізвище саме ФОП Запрудського І.С.

Не зважаючи на це, будемо вважати Альошин Т.Є звернувся до державного правоохоронного органу , Луганського міського управління УМВС України в Луганській області і як видно з Постанови №45, яку затвердив начальник Ковальчук О.А., у правоохоронному органі все-таки пересвідчилися у особі заявника Альошина Т.Є., відповідно до обов’язку встановленого за ч. 2 стаття 95. КПК України , якою передбачено ,що до порушення справи слід це зробити та встановили ,що Альошин Т.Є. не зареєстрований за тою адресою,що вказано у заяві до міліції.

Іншу ж частину цієї статті 95 КПК України «попередити про відповідальність за неправдивий донос і відібрати відповідну підписку» щодо Альошина Т.Є. зробити не змогли, бо не знайшли такої особи.

І не зважаючи на те, що заява від 17.01.2011р. Альошина Т.Є. є анонімною та не містить повідомлення про суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене Запрудським І.С. то мала би бути розглянута відповідно до Абз.6 п. 2.2. Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року N 1177 ( далі Наказ №1177 ) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 р. за N 1361/9960, як письмове звернення без зазначення місця проживання особи заявника , а також як така, з якого неможливо встановити авторство та така зава Альошина Т.Є. повинна була визнана анонімною і такою, що розгляду не підлягає.

Можливо допустити , що керівник Луганського міського управління УМВС України в Луганській області Ковальчук О.А. дуже відповідальна посадова особа і не маючи так само і підтвердження адреси ФОП Запрудського І.С. м. Луганськ , вул. Радінська 20-б, вказаної в заяві Альошина Т.Є. ( так як ця адреса орендуємого приміщення ) мав би відповідно до своїх повноважень наданих п. 5.2.3. Наказу №1177 надіслати за належністю до інших органів виконавчої влади, а саме: до державного реєстратора виконавчого комітету Артемівського району м. Луганська та ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, так як питання реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та питання сплати податків , порушені у зверненні Альошина Т.Є від 17.01.2011р., не входять до компетенції органів внутрішніх справ.

І вважав би свій посадовий обов’язок керівника правоохоронного органу м. Луганська виконаним до кінця отримавши відповіді від цих поважних органів про наявність у Запрудського І.С. і державної реєстрації , і свідоцтва про сплату єдиного податку .

І кінець цій історії з анонімною заявою щодо Запрудського І.С., але це по ЗАКОНУ, а по беззаконню ???

Отут ,УВАГА !!!

І рішення про розгляд по суті анонімної заяви Альошина Т.Є. від 17.01.2011р. , або визнання її такою ,що розгляду не підлягає приймає відповідно до Абз.6 п. 2.2. Наказу №1177 саме керівник Луганського міського управління УМВС України в Луганській області Ковальчук О.А., і про розгляд заяви і повідомлення про злочини згідно з вимогами КПК України і цієї Інструкції здійснюється відповідно до письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ або особи, яка його заміщає, в порядку, встановленому КПК України відповідно до п.4.1. Порядку приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 року N 400.

Стає запитання , чи можна було розглядати таку заяву, як заву про злочин , що вчинений або готується відповідно до ст.97 КПК України ? Напевно, ні, але реальність інша.