Лозівська міська професійна спілка підприємців

ЛИСТ

Мене звати Коломак Ігор, я є головою Лозівської професійної спілки підприємців. Звертаюсь до Вас ось з якого приводу.

07.07.2010 року Президентом було підписано Закон України "Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»”, який з 17.07.2010 року набрав чинності. Згідно з цим Законом, підприємці, у обов'язковому порядку, починаючи з третього кварталу 2010 року, повинні сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, яка, щокварталу, змінюється у бік збільшення.

 Результати дії цього Закону ми вже бачимо зараз і це зовсім не те, на що розраховували ті, хто вносив цей Закон до Верховної Ради, ми не бачимо наповнення бюджету Пенсійного фонду України, а навпаки, ми бачимо накопичення боргів за підприємцями, а також прослідковується чітка тенденція відмови підприємців від легального ведення підприємницької діяльності, а до тих, хто легально веде свій бізнес, вже почали застосовувати санкції. 

Ми звертаємося до Вас не через те, що підприємці не хочуть підтримувати пенсійний фонд, ми звертаємося через те, що доходи більшості місцевих підприємців не дають їм можливості виконати ті норми, які прописані у підписаному Президентом Законі, а обов'язкова норма сплати внесків для нинішніх пенсіонерів, та працюючих, які паралельно здійснюють підприємницьку діяльність, є зовсім абсурдною, бо люди і так перераховують внески із з/п та вже отримують пенсію.

Більшість підприємців нашого міста належать до категорії населення у віці 25 - 55 років, чиїх доходів зараз вистачає лише на

• оплату комунальних послуг;

• на продукти харчування;

• потрібно оплачувати патент (єдиний або фіксований податок), розмір якого, у майбутньому, збільшиться;

• треба здійснювати плату за ринковий збір;

• сплачувати чималу платню за оренду торгового місця, розмір якої не контролюється державою, та ще й не підтверджену договором;

• послуги ринку;

• за доставку товару;

• за кредити, які підприємці були змушені взяти під страхом втрати робочого місця, та сплатити кошти директору ринку, аби той встановив на їхнє трогове місце металеву коробку, яка у нас називають торговий павільйон - «роллет», все це називається реконструкцією ринку, яку здійснює його керівництво.

Це практично все, на що підприємцям вистачає доходу від їхньої підприємницької діяльності, бо їхній дохід цілком залежить від купівельної спроможності мешканців міста, міста, в якому більшість людей живе за рахунок заробітних плат, що виплачуються з міського бюджету і бюджету України, міста, на підприємствах якого відсутні вакансії для тих, хто зараз торгує на ринках, а самі підприємства ледве зводять кінці з кінцями, люди ж, які працюють на цих підприємствах, також можуть опинитися без засобів до існування,

У зв'язку зі збільшенням розміру податків, підприємці будуть викинуті на вулицю, без роботи і, як наслідок, опиняться за межею бідності, вони не матимуть можливості сплатити за лікування, оздоровлення, за те, що їм гарантується Конституцією. Вони вже зараз, насилу, навчають і годують своїх дітей, допомагають своїм батькам пенсіонерам і при цьому, ще зобов'язані вносити щомісячні платежі до ПФУ.

У даній ситуації, для осіб, які не можуть оплачувати такий податок залишається тільки можливість закрити свою підприємницьку діяльність і піти геть, або стояти на ринку без документів сплачуючи за «кришу» або податковому інспектору або керівнику ринку, боячись підняти голово, щоб його не вигнали з ринку.

Коли підприємців, та і не тільки, позбавлять можливості отримувати прибутки, за ними почнуть накопичуватися борги, і головними боргами будуть борги за комунальні послуги, а це означає, що працівники комунальних підприємств не отримуватимуть з/п, а до самих боржників завітають працівники спецпідрозділу при Державній виконавчій службі зі стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги, про створення якої вже зараз заявляють представники влади. Якщо борги не віддавати, то, крім штрафів, з 1 січня 2011 року почне накопичуватиметься пені, а це потягне за собою конфіскацію майна, або, згідно до положень Кримінального кодексу, боржників можуть запроторити за грати.

Дехто каже, що підприємці повинні робити відрахування, тим паче, що дефіцит Пенсійного фонду є величезним, аж 60 мільярдів, і ми погоджуємося з цим, бо розуміємо, що рано чи пізно ми теж станемо пенсіонерами і нам також потрібна буде фінансова підтримка у цьому віці, але ж це не можна робити на безапеляційній основі, що наказали то і повинні робити, підприємці не раби безмовні, вони громадяни цієї держави і за Конституцією вони є основною владою в державі і тому, перш ніж їх примушувати щось робити, їм повинні дати альтернативу. Чому б не запропонувати можливість добровільно формувати собі пенсійні накопичення?

Скажімо, підприємець пише заяву, що не претендує на державну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму, що він погоджується з тим, що розмір його пенсії буде залежати від тих внесків, які він здійснював добровільно до солідарної пенсійної системи. Підприємці вже зараз можуть використовувати третій рівень пенсійної системи і добровільно створювати накопичення у приватному пенсійному фонді, страховій компанії, банку, тощо, на свій страх і ризик, так само, як ризикуючи вони займаються бізнесом.

Вони чудово розуміють, скільки їм треба коштів на те, аби у пенсійному віці почувати себе фінансово захищеними, вони усвідомлюють, що не варто покладатися на солідарну пенсійну систему, вони знають про демографічну ситуацію, яка склалася зараз і знають, якою вона буде у майбутньому, знають, що саме від цього залежить платоспроможність пенсійного фонду, знають, що солідарна система цілком залежить від кількості працюючих, вони усвідомлюють, що повинні заплатити в солідарну систему і погоджуються з тим, що це може бути 10% від мінімальної з/п, і аж ніяк не 33%, які їх примушують сплачувати зараз, бо відчувають свою солідарну відповідальність за тих пенсіонерів, які є пенсіонерами зараз, але турботу про свою пенсію підприємці просять перекласти на їхні плечі.

Шановна Наталія Юріївна, для нас, пересічних громадян, незрозуміло, в якій державі ми живемо, в державі, яка підтримує громадян, чи в державі, яка навпаки ускладнює ситуацію з веденням бізнесу і заганяє їх у боргову яму.

Ми сподіваюся на Вашу допомогу, як на Голову Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва і просимо Вас розглянути на комітеті можливість добровільної участі підприємців у формуванні своїй пенсійних планів і просимо Вас внести відповідну пропозицію на розгляд Верховної Ради.